На Тернопільщині знайшли альтернативу солярці

Чого тільки не придумували у пошуках альтернативи традиційній нафті і газу. У практиці українські фахівці застосовували ріпак, цукровий буряк, солому, вербову тирсу і, навіть, бур’яни та перегній. А нещодавно вчені вивели нову формулу виробництва біодизелю з мікроводоростей.

Насамперед варто розібратися, які ж плюси переходу на альтернативні види палива. А таких, як запевняють фахівці, чимало. Так, наприклад, позитив вбачають у тому, що у ході виробництва біодизелю розвивається й сільське господарство, зростає зайнятість у цій галузі. За різними підрахунками, виробництво тільки однієї кілотонни біопалива вимагає створення від 16 до 26 нових робочих місць. А така тенденція сьогодні в Україні є надзвичайно вагомою. Та навіть не роблячи передчасних висновків, переконуємося, що за рахунок зниження частки нафтопродуктів Україна отримає шанс виходу на світовий ринок торгівлі. Ще одним важливим аспектом сучасної економії, при підвищенні вартості традиційного палива, є зацікавлення інвесторів у виробництві сировини для біопалива.

Бум виробництва біодизельного пального за останні роки стався на багатьох українських фермерських господарствах. Тернопільщина також у пошуках альтернативи традиційному паливу. Так, у селі Васильківці Гусятинського району біопальне вже протягом трьох років виробляють з ріпакової олії. Таким бізнесом зайнялася родина фермерів під керівництвом Олега Коваля. Нині чоловік використовує пальне лише для власного обробітку п’яти тисяч гектарів землі.

Цех з виробництва господарники облаштували у приміщенні колишньої тракторної бригади на околиці села. Сьогодні на підприємстві задіяно 70 працівників.

Як розповів власник альтернативного заводу п. Олег, організувати виробництво у сьогоднішній час було досить нелегко. Довелося купувати польське обладнання, що обійшлося у кілька сотень тисяч гривень.

— Потужність обладнання дає змогу виробити лише 20 тисяч літрів палива на день, — розповідає п. Коваль. — До олії додається метиловий спирт і спеціальний каталізатор, речовина має відстоятися, згодом з суміші виходять гліцерин і біодизель. У загальному із зібраного 1га ріпаку можна отримати 350 л олії, а з неї виробити 1 т біопалива. Проте преси не здатні витиснути необхідної кількості олії. Тому сьогодні завод виробляє лише близько двох тисяч літрів біопального.

Як поділився Олег Коваль, нині на 100 га землі посіяли олійну редьку. У перспективі підприємство вироблятиме біопальне і з цієї рослини, а також планують наступного року виготовляти біопальне з соняшника.

Якщо ж говорити про застосування біопалива в Україні, то сьогодні широкої популярності у використанні воно не здобуло. Про переведення країни на використання альтернативи традиційному паливу в Україні найголосніше почали говорити під час «газового» конфлікту з Росією. Сьогодні ж ці розмови стихли. Допоки в країні не назріють чергові колізії із газовим забезпеченням, і допоки державні мужі не усвідомлять необхідність палива, не тільки як порятунку екології, але й як заміну дороговартісному пальному, не виключення, що перспективи можуть підхопити іноземці.

Кілька років тому Міністерство аграрної політики України планувало позбавити податків виробників біопалива та підприємств, що випускають обладнання для таких заводів. Зокрема виробників планували звільнити від сплати податку на додану вартість на 5-10 років. Та все ж таки сьогодні в Україні бракує як відповідних стандартів щодо виробництва біологічної продукції, так і законодавчої підтримки держави.

Газета «Нова Ера»