В Китаї "вітер обігнав атом"

У 2012 році вітряні електростанції Піднебесної згенерували на 2 відсотки більше електроенергії, ніж атомні. На думку аналітиків, цей розрив істотно збільшиться протягом наступних кількох років. З 2007 року китайська атомна енергетика росла на 10 відсотків у рік, у той час як генеруючі потужності на базі вітряків щорічно росли на 80 відсотків.

До ядерної катастрофи в Японії, яка мала місце в березні 2011 року, загальна генеруюча потужність китайських АЕС становила 10 гігават. У той час 29 ядерних реакторів з проектною потужністю в 28 гігават знаходилися на стадіях проектування та будівництва. Роботи над 19 з них почалися в 2009 році. Чиновники були впевнені, що до 2015 року загальна генеруюча потужність місцевих АЕС досягне 40 гігават і, можливо, 100 гігават до 2020 року. Реакція місцевого уряду на техногенну катастрофу в Фукусімі була цілком очікуваною: чиновники вирішили призупинити затвердження проектів нових АЕС і провести перевірки безпеки на вже введених в експлуатацію електростанціях, а також на об’єктах, які знаходяться на стадії будівництва.

Коли місцева влада, нарешті, зняли мораторій на затвердження нових проектів (сталося це в жовтні 2012 року), в офіційному постанові з цього приводу була обмовка: чиновники були готові затверджувати проекти лише АЕС з реакторами 3-го покоління (переважно AP-1000), які відповідають найсуворішим стандартам безпеки. Реактори 3-го покоління були вперше розроблені в 90-х роках минулого століття. Як правило, до них відносяться системи з легководних теплоносієм. У китайців поки немає достатнього досвіду експлуатації цих просунутих моделей, що уповільнює роботи. Крім того, було вирішено внести конструктивні зміни до вже споруджувані реактори, щоб уникнути повторення трагедії в Фукусімі. Це також негативно позначилося на динаміці розвитку атомної енергетики.

Зараз у Китаї діє 13 ядерних реакторів. До 2020 року, згідно з прогнозами, частка АЕС у загальному забезпеченні країни електроенергією має зрости до 4 відсотків. Основні атомні генеруючі потужності піднебесної зосереджені в східних провінціях Чжецзян і Цзянсу, а також в південній провінції Гуандун.

У секторі вітроенергетики ситуація набагато краща. Китайські власті розглядають ВЕС, як один з найбільш перспективних джерел енергії. За два минулі роки в експлуатацію були введені 19 гігават генеруючих потужностей на базі вітряків. Очікується, що майже стільки ж додасться в одному тільки 2013 році. Однією з головних проблем вітрової енергетики Китаю була нездатність слаборозвинених електромереж країни повною мірою використовувати потенціал швидко розширюються масивів вітрових турбін у віддалених її регіонах. Недавні зусилля з розширення та модернізації електромереж дозволили поліпшити ситуацію: до кінця 2012 року 80 відсотків від загального обсягу генеруючих потужностей на базі ВЕС (75.6 ГВт) були підключені до електромережі.

Китай повинен з легкістю виконувати свій план на поточну п’ятирічку, який припускає, що до 2015 року загальний обсяг генеруючих потужностей на базі підключених до електромережі ВЕС складе 100 гігават. Заглядаючи в майбутнє, експерти Китайської асоціації відновлюваної енергетики (Chinese Renewable Energy Industry Association; CREIA) припускають, що загальна потужність встановлених вітрових турбін збільшиться, принаймні, до 200 гігават до 2020 року. В даний час в шести провінціях країни зводяться сім масивних вітропарків “Wind Base”. Їх потужність до 2020 року складе не менше 138 гігават. Так що озвучена CREIA мета цілком здійсненна.

Потенціал вітроенергетики Китаю є приголомшуючим. Дослідники з Гарвардського університету вважають, що цей показник у 12 разів більше, ніж обсяг споживаної в країні електроенергії (за 2010 рік). Енергія вітру має безліч переваг: вона невичерпна; вітряні електростанції можуть бути побудовані вкрай швидко; вони не виділяють дестабілізуючий кліматичну ситуацію CO2; а також дозволяють відмовитися від імпорту палива (кожен рік Китай витрачає мільярди доларів на імпорт урану, необхідного для роботи реакторів). Енергії вітру ідеально підходить для таких країн, як Китай, які стикаються з серйозною нестачею води – на відміну від вугільних і атомних електростанцій, вітряні не потребують води для охолодження.