Бізнес ставить на альтернативну енергетику

Заступник начальника департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Міненерговугілля Костянтин Бородін на засіданні українсько-російської ділової ради заявив, що до кінця року вартість російського газу може перевалити позначку в $ 400 за тисячу кубометрів. З кожним роком ціни будуть тільки рости. За оцінками British Petroleum, через 178 років єдиним копалиною джерелом енергії на Землі залишиться торф. У 2056-му закінчаться всі розвідані на сьогоднішній день запаси нафти, до 2077 не стане урану, до 2079-му буде спалений останній кубометр газу, а в 2178-м в топці зникне остання лопата кам’яного вугілля. «При цьому Україна могла б як мінімум третину своїх нинішніх потреб в енергоресурсах задовольняти за рахунок поновлюваної енергії», – упевнений голова Держагентства з енергоефективності та енергозбереження Микола Пашкевич.

Наша країна витрачає в рік приблизно 200 млн. тонн умовного палива, з яких альтернативне становить лише 5 млн. Однак його частку можна довести до 98 млн. тонн. Наприклад, 28 млн. здатна дати вітроенергетика, 6 млн. – сонячна енергія, а за рахунок біоенергетики можна отримати 31 млн. тонн. Ця заміна буде коштувати чималих грошей – тільки до 2015 року потреба в інвестиціях у галузь оцінюється в 400 млрд. грн. Правда, технології з кожним роком стають все дешевше. «Якщо 10 років тому будівництво потужностей для виробництва 1 кіловата вітроенергії коштувало 3 тисячі доларів, то зараз – лише тисячу. Думаю, далі отримання 1 кіловата альтернативної енергії буде тільки дешевшати », – пояснює пан Пашкевич.

Охочих вкладати гроші і час в альтернативну енергетику чимало. Одних підприємців приваблює економія, інші намагаються вирішити ряд супутніх проблем – утилізувати відходи або підвищити безпеку на підприємствах. Ну а третіх підштовхує бажання заробити на дорожчають енергоресурси.

Підніжному паливо

Агрохолдинг «Астарта» володіє вісьмома цукровими заводами, переробними 32 тис. тонн цукрових буряків на добу. Кількість жому, що залишається від переробки, досить велика, і це не влаштовує компанію, вимушену платити за його утилізацію. Цілком логічно було запустити проект з виробництва біогазу з відходів. Його вартість оцінюється в 10 млн. євро. «Установка устаткування з виробництва біогазу на одному з цукрових заводів холдингу дозволить отримувати близько 140 кубометрів біогазу з тонни жому. Це практично на 80% скоротить використання газу на переробку буряків », – розповідає технічний директор агропромхолдингу« Астарта-Київ »Ігор Рілік.

«Астарта» – не піонер у впровадженні біогазових станцій. Фокус вже писав про «Української молочної компанії», яка, побудувавши біогазову станцію на коров’ячому гної, економить близько 100 тис. грн. в місяць. І хоча, за оцінками Миколи Пашкевича, частка біогазових станцій в газовому балансі країни наразі мізерна, її потенціал величезний. «Економічний потенціал біомаси може задовольнити до 13% потреби України в енергії, в тому числі замінити близько 33% споживаного газу», – заявляють у Госенергоеффектівності. При цьому залишків соломи і стебел сільгоспкультур вистачило б щоб кілька разів забезпечити всі котельні сільській місцевості.

Якби Україна побудувала 10 тис. біогазових станцій, це дозволило б щорічно виробляти до 30 млрд. кубометрів газу і практично замінило би російський імпорт (у 2010-му Україна імпортувала 40 млрд. куб. Метрів газу). Завдання, яке стоїть перед нашою країною, не така вже фантастична – у Німеччині вже працюють 6 тис. станцій. «З урахуванням того, що одна така станція коштує приблизно 2,5 млн. євро, загальні інвестиції в проект складуть 25 млрд. окупилося б все це за 3-4 роки», – вважає комерційний директор компанії “Зорг-Україна» Ігор Редді, займається розробкою та будівництвом подібних станцій.

Хоча біогазові станції розраховані в основному на сільську місцевість, вони можуть працювати і біля великих міст. «Зі сміття, який щорічно викидають українці, можна виробляти мільярд кубометрів газу, близького до природного», – говорить в. о. директора Інституту газу НАН України Олександр П’ятничко. З накопичився на сьогодні сміття взагалі можна було б виробляти 7 млрд. куб. м газу на рік. Перший такий проект уже є – в кінці минулого року виконком Дніпродзержинської міської ради дав німецькому концерну HAASE Energietechnik дозвіл на видобуток газу на міському звалищі.

Геліоцентристи

Найуспішніша альтернатива традиційної енергії в Україні – сонячна та вітряна. Наприклад, за чотири місяці цього року, за даними Асоціації учасників альтернативних видів палива та енергії, наша країна виробила 207,9 млрд. кіловат-годин «зеленого електрики». В основному цей успіх пояснюється введенням пільгового «зеленого» тарифу для виробників і відсутністю конкуренції на ринку. Компанії готові вкладати гроші в устаткування, і їх не лякає, що прибуток проекти почнуть приносити не скоро. «Це довгострокові інвестиційні проекти, термін окупності яких може становити 7-10 років. Але у зв’язку з розвитком індустрії ціна на модулі падає щорічно на 10-15%, тому витрати на обладнання для будівництва сонячних парків знижується », – розповідає начальник департаменту корпоративного розвитку компанії ActivSolar Михайло Черевко.

Цікава інвесторам і вітроенергетика. Енергетичний холдинг ДТЕК, що входить до групи компаній Рината Ахметова СКМ, планує побудувати в Донецькій області на вітряну парк потужністю 1200 МВт. Ще один великий інвестор – компанія «Фурлендер Віндтехнолоджі» – спільний українсько-німецький проект з виробництва, монтажу та сервісного обслуговування вітроенергетичних установок потужністю 2,5 МВт. Є й інші – компанія «Конкорд Груп» спільно з німецькою GEO NET Umwelt consulting GmbH вже цього року збирається ввести в експлуатацію Сиваську вітроелектростанцію потужністю 350 МВт і Казантипської ВЕС потужністю 100 МВт. Також три вітропарку збирається побудувати фірма «ПланЕКО» спільно з Windkraft Nord AG в Овідіополі і Татарбунарах, які спільно будуть виробляти близько 800 млн. кВт / год на рік.

Україна приваблює такі проекти великими вільними просторами і сприятливими погодними умовами в Криму та південних областях країни. Наприклад, за оцінками Держенергоеффектівності, середньорічна кількість сумарної сонячної радіації на території України коливається від 1070 кВт / год на кв. м до 1400 кВт / год – це вище ніж, у Німеччині, яка є лідером сонячних інсталяцій.

Головний недолік Україна – малопотужні мережі. Також більшість регіонів, сприятливих для створення альтернативної енергії, – Карпати, Миколаївська та Херсонська області, степовий Крим – мало заселені. Тому побудовані електростанції будуть потребувати або в мережах, або в інфраструктурних проектах, які стануть використовувати вироблену енергію. «Якщо потенційно в Криму можуть побудувати 3,7 тис. МВт вітрогенерації, то підключити до мереж вдасться тільки 2 тисячі», – вважає голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков.

Зайві гази

«Хоча сланцевий газ і шахтний метан складно віднести до відновлюваних ресурсів, вони цілком можуть вважатися альтернативою природному газу, але в Україні практично не розробляються. Необхідних технологій у нас немає, тому попутний шахтний метан у кращому випадку використовується на конкретних об’єктах », – пояснює Микола Пашкевич. Це при тому, що Україна займає четверте місце у світі за обсягом запасів метану вугільних родовищ. Як стверджують експерти, сьогодні з донецьких шахт можна було б щороку добувати 3 млрд. куб. м метану. Однак таких проектів поки що небагато – цим займаються лише на шахтах ім. Засядька і «Комсомолець Донбасу». За даними Держенергоеффектівності, утилізується лише 4% видобутого метану, що в 4-5 разів нижче європейських показників.

Ще гірше йдуть справи з сланцевим газом. Хоча останній аудит запасів проводилося ще до початку 90-х, за деякими даними, ресурс країни складає більше 30 трлн. кубометрів. У цьому році Україна почала переговори з Exxon Mobil, Chevron і Shell про пошуки запасів сланцевого газу, а парламент прийняв закони, що створюють сприятливі умови для виробників сланцевого газу, але експерти ставляться до цього напрямку скептично. «Великі компанії не прийдуть до нас, боячись політичного вирішення бізнес-питань. Поки що всі енергетичні проекти в нас ведуться або під дахом держави, або під прикриттям близького до нього великого капіталу », – стверджує голова правління Альянсу« Нова енергія України »Валерій Боровик. У результаті це приводить до того, що навіть підприємці, готові інвестувати в «альтернативку», вичікують. «Якщо до кризи було щорічно по три тисячі заявок, то зараз у кращому випадку пару дзвінків на тиждень », – зазначає пан Реддіх.

за мат. Фокус