Гріємось електрикою

Уряд готовий витратитися на перехід на електричне опалення будинків. “ВД” переконалася, що бюджетні гроші будуть витрачені впусту, а споживачам тепло обійдеться втридорога. Нинішня зима стала для жителів Володарськ-Волинського, райцентру Житомирської області, воістину казковою: в їх квартирах нарешті з’явилося тепло, про яке вони мріяли останні десять років. Справа в тому, що райцентр не газифікований, а мазутна котельня настільки стара, що з опаленням селища не справляється.

Порятунком для володарців стало електроопалення, от тільки цей порятунок мав цілком конкретну ціну. На будівництво лінії електропередач і підстанції, здатних витримувати зросле навантаження, було витрачено 40 млн грн. державного і місцевих бюджетів. Жителям довелося купувати ще й електроконвектори (їх вартість варіюється від 200 до 900 грн./шт.). Масовий перехід на електроопалення, безумовно, принесе тепло у будинки, от тільки при нинішніх умовах тарифоутворення на електроенергію такий перехід не окупиться ніколи.

Благими намірами

На початку опалювального сезону прем’єр-міністр Юлія Тимошенко розпочала розмову про переведення обігріву житлових будинків з дефіцитного газу на електроопалення, адже електроенергії в Україні виробляється з надлишком.

“Перехід на електроопалення для нас вигідний, – говорить Василь Сокиран, директор департаменту стратегічної політики і перспективного розвитку ПЕК Мінпаливенерго. – Через те, що в нічний час електроенергії в нас виробляється з надлишком, утворюються провали в її споживанні. І якщо перейти на систему роботи електроопалення в нічному режимі, то ми могли б ці провали ліквідувати”.

У теорії все саме так і відбувається. За даними Мінпаливенерго, у період нічного провалу з 23 до 6 годин утворюється надлишок електроенергії в 7,6 МВт. Цього достатньо, щоб опалювати всі будинки бюджетної сфери в Україні протягом доби. А замість цього нічний надлишок приносить лише збитки: коли споживання енергії падає, ТЕС зупиняється, і для її запуску потрібно щодня додатково витрачати 70 т вугілля ( тобто 116,5 тис. грн.). Використовуй Україна нічний надлишок електроенергії для опалення – і, за даними Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів (НАЕР), можна буде заощадити близько 3 млрд кубометрів природного газу на рік.

Правда, спроби піти від газової залежності від Росії виллються в іншу залежність – від російського урану, адже майже половина електроенергії України виробляється на АЕС.

“Залежність України від Росії в ядерній енергетиці ще більше, ніж у газовій сфері, – вважає Дмитро Хмара, координатор енергетичної програми Національного екологічного центру України. – Покладів урану в Україні мало, потужностей для збагачення урану і фабрикування палива в нас немає. А їх створення взагалі ніколи не окупиться”.

Але в Мінпаливенерго про це воліють не говорити, вказуючи, що населенню подібне опалення буде вигідно. І з цим не посперечаєшся, але тільки якщо опалювати будинки за нічним тарифом (тоді це буде на 15-20% дешевше опалення газом). Якщо ж рахувати за денним тарифом, то ні про яку економію не може бути й мови.

“Дешева електроенергія, про яку говорять в уряді, виходить тільки за рахунок субсидій з держбюджету, – вважає Дмитро Хмара. – Ці субсидії йдуть на підтримку вугільної промисловості та атомної енергетики, і різницю між дешевим тарифом і реальною вартістю електроенергії оплачують платники податків. Так можна й природний газ зробити дешевим!”

Проте Юлія Тимошенко наприкінці листопада минулого року дала доручення Мінпаливенерго, МінЖКГ і Мінрегіонбуду терміново розробити концепцію забезпечення теплом і гарячою водою житлових будинків за рахунок електроенергії. Мовляв, це буде економічно вигідно і державі, і населенню. Однак якщо ОСМД якого-небудь житлового будинку вирішить перейти на електроопалення, то виявить, що видатки на обігрів будинку зростуть у два-три рази.

Хто платить?

Потрібно почати з того, що в нічному тарифі прихований нюанс, який чиновники намагаються не афішувати. “НКРЕ затвердила диференційовані тарифи ще в 1999 р. (Постанова НКРЕ №309 – ред.), і як тільки ви переходите на споживання електроенергії за нічним тарифом, розмір денного тарифу збільшується в 1, 7 рази”, – говорить Павло Качур, виконавчий директор Альянсу “Нова енергія України”, екс-міністр ЖКГ. Тобто мешканцям будинку доведеться більше платити за ту електроенергію, яку вони споживають у денний час для інших потреб.

Ідемо далі і натрапляємо на іншу Постанову НКРЕ – “Методика підрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж”. Коли вона набула чинності в жовтні 2007 р., споживачі підняли хвилю протесту, адже за збільшення потужності енергосистеми на 1 кВт ( залежно від регіону України) потрібно заплатити 1,5-4 тис. грн. Енергетики пояснюють це тим, що розподільні електромережі давно вичерпали свій ресурс і кількість зношених мереж досягає 60-75%, а по селах – і всі 90%. У розрахунках Кабміну, де за основу береться лише нинішній нічний тариф, витрати на реконструкцію мереж або збільшення потужностей не закладені!

“А якщо Мінпаливенерго буде проводити реконструкцію мереж за рахунок споживачів, то перехід на електроопалення просто не може бути рентабельним, – говорить Артур Праховник, директор Інституту енергозбереження та енергоменеджменту НТУУ “КПІ”, професор, доктор технічних наук. – Тим більше що ця реконструкція потрібна лише в 10% випадків, в інших достатньо встановити нові прилади обліку енергії для диференційованого тарифу”.

“Переведення однієї школи на електроопалення з урахуванням реконструкції мереж і підстанції обійдеться в суму близько 3 млн грн., а окупляться вкладення лише через сім-дев’ять років, – вважає Василь Сухораба, начальник головного управління промисловості і розвитку інфраструктури Житомирської ОДА. – Тому перехід на електроопалення – занадто дороге задоволення, адже вимагає великих початкових витрат”.

Однак бажаючим перевести житловий будинок на енергоопалення мало упокоритися з великими початковими витратами і готовністю платити більше, споживаючи електроенергію в денний час. Потрібно ще придбати теплонагромаджувач, який буде акумулювати електроенергію в нічний час, щоб у денний, перетворивши її на теплову, пускати внутрішньобудинковими мережами.

“Зараз у Хмельницькій області Мінпаливенерго та обленерго встановлюють прилади для електроопалення без накопичувальних систем і роблять вони це навмисне – для того, щоб підняти упалий попит на електроенергію і збільшити прибуток, – говорить Артур Праховник. – Енергосистемі України це завдає колосальної шкоди, адже використання електроопалення без накопичувальних систем збільшить використання електроенергії в піковий – денний час”.

Заробити на електриці

Та все-таки застосування електрики для проведення теплової енергії в Україні може бути вигідно. По-перше, в 50-кілометровій зоні навколо АЕС, де електроенергія цілодобово подається за пільговими тарифами. В інших же районах необхідно використовувати теплонагромаджувачі, які будуть акумулювати теплову потужність у нічний час за низьким тарифом і віддавати тепло вдень.

По-друге, бажану економію коштів можна одержати лише в тому випадку, якщо буде проведена термомодернізація будинків і впроваджені сучасні технології. А в тому, що переведення житлових будинків на електроопалення буде супроводжуватися подібною модернізацією будинків, є великі сумніви.

Згідно із Законом ” Про альтернативну енергетику”, Україна повинна була замістити альтернативними джерелами енергії 10% споживаної потужності, реально ж ця цифра не перевищує 1,8%. А все тому, що держава не стимулює попит на енергозберігаючі технології, обмеживши свою участь видачею грошей під держпрограми. Ефективність таких державних вкладень нині практично дорівнює нулю.

“Ефективними можуть бути тільки ті програми, в яких економічним стимулом служить премія, – говорить Павло Качур. – Наприклад, коли держава як премію за реалізацію енергозберігаючого проекту повертає 20% вкладених коштів”.

Впровадження енергозберігаючих проектів доцільно почати з об’єктів бюджетної сфери, на опалення 129,5 тис. будинків загальною площею 76,2 млн кв. м щорічно витрачається 57,347 млн Гкал/рік (див. “Споживання теплової енергії в бюджетній сфері”, стор. 30). Сформований у такий спосіб державний попит на енергозберігаючі технології стимулював би й прихід приватних інвестицій у цей сектор.

Світовий досвід свідчить, що підвищення енергоефективності прекрасно стимулюється через правову базу. От і Україні потрібно починати із введення нової системи обов’язкових енергостандартів, забезпечення контролю над їхнім виконанням, установивши для надійності високі штрафи. Погано те, що в Україні про це тільки говорять.

“Кошти на перехід на електроопалення, реконструкцію повинні виділятися з місцевих бюджетів, – говорить Олександр Паршин, заступник голови НАЕР. – У держбюджеті субвенцій на будівництво котелень на сьогоднішній день не передбачено, але є цільові дотації для переведення на електроопалення конкретних об’єктів. Так, у держбюджеті передбачено 500 млн грн. на погашення процентних ставок по кредитах, узятих для впровадження енергозберігаючих технологій, і із цього року розраховувати на компенсацію можуть і фізособи”.

Скільки всього коштів буде виділено цього року на перехід на електроопалення, ніхто зі співрозмовників відповісти не зміг – посилаються на курсові коливання і швидко мінливі пріоритети бюджетного фінансування. До того ж кошти виділяються на кілька структур за різними статтями, та й відповідальність щодо реалізації програм у сфері альтернативних джерел енергії розмита між Мінпаливенерго, Мінпромполітики, Мінвуглепромом, Мінагрополітики і НКРЕ.

А без єдиного центрального органа важко перейти на використання альтернативних джерел енергії. Та й політикам це невигідно: їх владні повноваження рідко коли перевищують півтора-два роки, тому проекти з терміном окупності понад п’яти років в Україні не затребувані.

Економія на альтернативі

Щоб ефективно витратити бюджетні гроші, їх варто направити на заходи щодо енергозбереження, тому що 60% виробленого в Україні тепла йде на обігрів повітря над країною. “Потенціал енергозбереження становить порядку 40%, – говорить Степан Кудря, заступник директора Інституту поновлюваної енергетики НАНУ. – Тому куди ефективніше було б активно зайнятися енергозбереженням, а не заміною видів палива. Адже для проведення електроенергії ми однаково спалюємо газ або вугілля з коефіцієнтом корисної дії 35, а якби ми прямо спалювали газ, то одержували б як мінімум удвічі більший ефект”.

За підрахунками вчених, зі споживаних Україною 32 млрд кубометрів природного газу за рахунок використання тільки біоенергетики можна замінити 10 млрд кубометрів.

” При використанні в опаленні соломи паливо, еквівалентне 1 тис. кубометрів природного газу, буде коштувати 500 грн. Хіба можна зараз купити газ за такою ціною? – запитує Георгій Гелетуха, завідувач відділення теплофізичних проблем біоенергетики Інституту технічної теплофізики НАНУ. – Працюючі на соломі котли втричі дорожче газових, але вироблене ними тепло буде дешевше в кілька раз, і окупиться такий котел максимум за два опалювальні сезони”.

Наталя Ковалевська finance.ua