Альтернативна енергетика та України

Це ж очевидно: щоб долучити українців до поновлюваних джерел енергії, потрібні серйозні державні стимули. В Україні до цих пір енергетика з поновлюваних джерел залишалася дивиною. Аргументи щодо необхідності дбати про майбутні покоління не дуже працюють. Корупція, бідність і образ мислення поки що заважають нам йти в ногу з часом. Разом з тим за останній рік у цій сфері в Україні, нарешті, стався тектонічний зсув – заробили державні стимули з впровадження «чистих» енергоджерел. Як популяризувати «чисту» енергію Розвинені держави ще два десятиліття тому усвідомили необхідність широкого використання відновлюваних джерел електроенергії – сили вітру, сонця, води, біогазу, енергії переробки відходів і т.д. Це зумовлено як необхідністю поліпшення екології на планеті, так і постійним подорожчанням традиційних енергоресурсів.

Тепер у світі щорічно витрачаються сотні мільярдів доларів на підтримку як виробників обладнання для будівництва альтернативних електростанцій, так і тих, хто це обладнання купує і встановлює. У результаті частка «зелених» енергоджерел в багатьох державах сьогодні доходить до 10-20%, тоді як в Україні вона поки що на рівні 1% (якщо не вважати великі ГЕС). Але згідно з прийнятими недавно змін до держпрограми енергоефективності, до 2015 року частка енергії з відновлюваних джерел в енергобалансі Україна повинна скласти не менше 10%. Досягти цього планується, залучаючи масштабні інвестиції.

Найпоширеніший стимул для великих інвесторів – «зелений тариф». Держава гарантує виробникові «альтернативної» електроенергії можливість її продати за ціною, яка забезпечить прийнятну окупність. В даний час «зелений тариф» діє в півсотні країн, у тому числі в більшості держав ЄС, Канаді, Китаї, Ізраїлі та Австралії.

В основному величина тарифу залежить від встановленого обладнання і кліматичних умов регіону. При цьому тариф поступово знижується – в міру окупності інвестпроекту паралельно зі зростанням частки альтернативних джерел у загальному енергобалансі країни. Більшість європейських країн вже давно ввели цей тариф, і тому він у них вже кілька разів знижувався.

Сьогодні Україна доводиться докладати великих зусиль, щоб залучити інвестора. Але все одно, всі преференції, які надає сьогодні держава, не можуть зрівнятися з тими умовами, які можуть запропонувати інвестору країни-лідери в цій галузі – наприклад, держави ЄС, Китай або США. «Вкладаючи« довгі »гроші в українську енергетику, інвестор повинен бути захищений від неприємних« несподіванок »і хоче бути впевненим, що гарантовано отримає прибуток. Уряд надає такі гарантії, аж до 2030 року, проте вже з 2014 року передбачено плавне зниження тарифів », – пояснює експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ігор Богатирьов.

У деяких країнах існує інший вид підтримки – «зелені» сертифікати, що підтверджують генерацію певного обсягу електроенергії на основі «чистих» джерел. Зелений сертифікат може бути проданий або разом з виробленої енергією, або окремо, забезпечуючи додаткову підтримку її виробника. При цьому на державному рівні закріплено зобов’язання споживачів електроенергії купити певну кількість «зеленого» електрики, в іншому випадку – штраф. У Великобританії обов’язкова квота купівлі «чистої» енергії щорічно зростала – з 6,7% в 2006-2007 рр.. до 9% в 2010 р., а в 2015 році повинна досягти 14%. За таким же принципом система держпідтримки працює в 30 штатах США, Канаді, Індії, Китаї, Австралії, Чилі, Італії, Японії, Філіппінах, Польщі, Румунії, Швеції.

У деяких державах виробники «зеленої» електроенергії також звільняються від сплати ПДВ, в ряді скандинавських країн споживачі всіх видів «чистої» енергії не платять екологічні збори. Також у більшості країн державні органи компенсують вартість приєднання до електромережі.

«Зелений» тариф в українських реаліях

Причини нашого відставання прості – з-за складної економічної ситуації України тривалий час не було діла до «альтернативки». Профільне законодавство до недавніх пір практично не працювало. Лише в 2009 році парламентом були прийняті ефективні зміни до законів, і по суті тільки з початку 2010 року механізм зеленого тарифу заробив.

«Кліматичні умови в Україні такі, що 11 областей можуть повністю забезпечити себе електроенергією в побутовому секторі лише за рахунок сонячних електростанцій, а ще 6 областей – за рахунок вітроелектростанцій. Тому вводячи державні преференції не в галузі, що забруднюють атмосферу, а саме в галузі, пов’язані з розвитком альтернативних джерел, ми зробимо дуже серйозний крок вперед, у тому числі в напрямку припинення подальшого нарощування атомної енергетики », – каже голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.

Сьогодні тариф використовує вже майже півсотні компаній (http://www.nerc.gov.ua/control/uk/publish/article/main?art_id=109254&cat_id=34446). Як стверджують в Національній комісії регулювання електроенергетики, пройти процедуру отримання ліцензії та встановлення тарифу досить просто. «Засідання НКРЕ за рішенням будь-яких питань щодо видачі ліцензій, затвердження« зеленого »тарифу проходять гласно, присутня преса і будь-хто. Офіційний вісник регулятора потім публікує всю інформацію, кому видана ліцензія, який тариф встановлений. Комісія веде реєстр суб’єктів, які отримують преференції у вигляді «зеленого» тарифу », – говорить голова НКРЕ Сергій Тітенко.

Найближчим часом регулятор має намір майже вдвічі скоротити кількість документів, які потрібно надати для видачі чи переоформлення ліцензій на виробництво електроенергії.

В останні роки запускається все більше «зелених» електростанцій. Наприклад, недавно введені в експлуатацію п’ять сонячних. Одна з них, на сьогоднішній день, найбільша в СНД – на 7,5 МВт в селі Джерельне (Крим) – її розробила і побудувала австрійська компанія Activ Solar.

Також є приклад «маленьких» інвестицій – введення експериментальної фотогальванічної електростанції у Вінницькій області. «Вінниця-Енергосервіс» вклала 1,15 млн грн в установку сонячних модулів потужністю 35 кВт на даху шинно-ремонтного заводу.

Усього в 2010 році потужність генеруючих установок, що працюють на «чистих» джерелах, зросла всього на 14 МВт. Це мізер, проте 2011 може принести набагато більший приріст.

Інвестори летять на «зелене» світло

За словами експертів, які вивчали цей ринок, умови, створені українською державою для інвестування в «зелену» енергетику, неідеальні, однак, враховуючи загальний стан ділового клімату в Україні, вони вже привабливі.

Крім того, Держагентство з енергоефективності та енергозбереження (колишнє НАЕР) має намір за рахунок виділених з держбюджету коштів фінансувати модернізацію електромереж для можливості підключення нових енергоджерел. Також планується найближчим часом розповсюдити норми закону, що стосуються застосування «зеленого тарифу», на всі біогазові станції (сьогодні ним користуються лише ті, що працюють на сировину рослинного походження), а також на генерацію, яка спалює метан, доменний та коксовий газ.

Відповіддю на створення сприятливих умов стало бурхливе зростання активності інвесторів – як вітчизняних, так і закордонних. Наведемо лише кілька прикладів.

У нинішньому році ВАТ «Гідроенергія-1» вже витратило 1,6 млн грн на реконструкцію ГЕС потужністю 200 кВт у Вінницькій області. Тепер компанія хоче відновити ще дві станції і ще одну побудувати на очисних спорудах Вінниці.

ТОВ «Аква Вітта» нещодавно запустило бардівську ГЕС потужністю 180 кВт в Житомирській області.

У рамках виконання Державної програми протипаводкових заходів у Карпатському регіоні вивчається питання будівництва 58 малих ГЕС і ГАЕС в басейнах річок Дністер, Прут та Сірет. Ще в 2008 році швейцарська компанія AlterEnergyGroup підписала з компанією «Галичінаенергоінвест» протокол про реалізацію проекту вартістю 90 млн. євро. Він припускає, що AEG побудує дві ГЕС потужністю 40 МВт і 20 МВт на Дністрі та каскад з трьох ГЕС по 5 МВт кожна на річках Прут та Лімниця.

У квітні 2011 року влада Запорізької області надали в оренду земельну ділянку ТОВ «EuroCape Ukraine I» (Монако) для будівництва вітроелектростанції потужністю 500 МВт з загальним кошторисом в 600 млн євро. Роботи планують розпочати восени наступного року на 200 га Приазовського району та Мелітопольського районів.

Французька компанія Filasa International (її дочірня компанія в Україні – ТОВ «Крим-Еол») в кінці 2010 року відібрала проектувальників споруди Тилігульський вітроелектростанцій потужністю 500 МВт в Миколаївській області, а також Бахчисарайської, Тургенєвській і Холмогорської ВЕС потужністю 200 МВТ, Первомайської ВЕС потужністю 400 МВт і ВЕС «Сонячна Долина» потужністю 100 МВт в АР Крим. Над цими досить дорогими проектами вже ведеться робота.

Чималу активність виявило ТОВ «Вітряний парк Новоазовський», яке на початку цього року завершило будівництво першої черги вітропарку в п. Безіменне Донецької області – 10 вітроагрегатів по 2,5 МВт кожний. Всього потужність парку до 2013 року повинна зрости до 120 МВт. Вартість його оцінюється в суму майже 200 млн євро. Співінвестором проекту виступила німецька Fuhrlander AG, яка також має намір спільно з луцькими заводами ПАТ «ЕНКО» і ВАТ «Електротермометрія» будувати обладнання для вітроелектростанцій.

І це лише мала частина прикладів. Кількість бажаючих вкласти чималі гроші в розвиток «зелених» технологій вже зашкалює. Сьогодні завдання держави – упорядкувати процес розвитку галузі. В даний час відомство Н. Пашкевича спільно з профільними інститутами Національної академії наук та Інститутом відновлюваної енергетики розробляє план, який чітко визначить коли, де і скільки відновлюваної енергії ми можемо виробляти і використовувати. Такий план стане дороговказом для потенційних інвесторів і планом реалізації державної енергополітики.