Євросоюз обирає нову енергетику

Глобальний технічний прогрес не знімає з порядку денного вирішення проблеми енергетичних ресурсів. Навпаки, чим далі розвивається світова економіка, тим більшої актуальності набувають проекти подолання залежності від традиційних джерел енергосировини, які, по-перше, вельми дорогі, а по-друге, не вічні. Та і довкілля не в змозі покірливо терпіти вусі більш згубну для неї індустрію. У поточному місяці Євросоюз готується прийняти Європейський кліматичний пакет заходів, який покликаний забезпечити трансформацію енергетичного обличчя Європи більш екологічне і перспективне з точки зору майбутніх поколінь.

Про те, як просувається ЄС в реалізації стратегії переходу до альтернативної енергетики, кореспондент БЕЛТА поговорив в Брюсселі з генеральним секретарем Європейського форуму за поновлювані джерела енергії доктором Яном Гейссом.

– Пане Гейсс, що робить єдина Європа для того, щоб змінити свою енергетичну систему на кращу, зробивши її більш незалежною і екологічною?

– Радою Європи і Європарламент готуються прийняти в грудні поточного року Європейський кліматичний пакет заходів. Він зачіпає такі актуальні проблеми, як зміну клімату, забруднення довкілля, а також охоплює комплекс заходів, віднесених до так званої енергетичної безпеки (тобто питання імпорту вуглеводневої сировини в ЄС).

До 2020 року ЄС буде на 80-90% залежний від енергоносіїв, що ввозяться із-за меж Союзу. А як відомо, світові ринки нафти, газу і вугілля виявляють певну непередбачуваність і незручність для економік країн, залежних від цих ресурсів, що ставить під загрозу їх стабільний розвиток.

Тому Євросоюз крок за кроком прагне до більш незалежного підходу, прагне максимально розвивати “зелену”, альтернативну енергетику, тобто упроваджувати програми енергозбереження і вживання поновлюваних джерел.

Проектом згаданого пакету заходів встановлюється ряд стратегічних цілей до 2020 року. Зокрема, до цього часу 20% вжитків енергії в Євросоюзі повинно задовольнятися за рахунок поновлюваних джерел енергії – це усереднений показник для всього ЄС. А для кожної окремої країни ця планка варіюється. Розрахунок був вироблений так, щоб врахувати потенціал країни, її здатність провести той або інший об’єм реструктуризації своєї економіки і так далі. Наприклад, для Німеччини передбачена доля в 18%, для Швеції – 49%.

До 2010 року всі держави – члени ЄС повинні представити національний план здійснення цієї стратегії, в якому буде прописано, якими саме дорогами вони бажають упроваджувати альтернативну енергію в свої національні економіки (зокрема, в таких галузях, як електроенергія, транспорт і опалювання). В даний час доля поновлюваної енергії в європейському енергобалансі складає не більше 5-6%. Тому можете собі представити, яка довга дорога нам треба пройти, аби створити належні інвестиції для розвитку промисловості.

Особливо потрібно враховувати той чинник, що поновлювані джерела енергії досі не можуть скласти на ринках конкуренцію традиційним видам палива зважаючи на свою дорогу собівартість. Тому ці програми ще потребують активної підтримки за допомогою державних механізмів – як з боку ЄС в цілому, так і його окремих країн-членів. Потрібно привносити на ринки нові технології, підтримуючи ситуацію до того часу, поки ці нові технології не зможуть самостійно підтримувати себе вже чисто ринковими механізмами.

Сподіваюся, що 10 грудня рішення буде прийнято Радою Європи, а 17-го – Європарламентом.

Сьогодні на прикладі таких країн, як Німеччина і Іспанія (особливо Німеччині, де уряд заохочує екологічно орієнтовані проекти, створюючи додаткові робочі місця і багато що інше), ми бачимо, що ефективне впровадження альтернативної енергетики не лише можливо, але і здатне вже в не дуже далекій перспективі принести відчутні плоди.

– Але Польща і Італія вже заявили про свій намір заблокувати прийняття даного пакету…

– Але ж це переговорна тактика, свого роду торг. Країни чинять тиск з якогось питання в надії отримати щось натомість. Поведінку Польщі можна зрозуміти – економіка цієї країни багато в чому залежить від вугільної індустрії, адже пакетом передбачається скорочення парникових викидів. Тому польський уряд дотримується національного інтересу, побоюючись негативних наслідків таких обмежень для своєї промисловості.

Але, упевнений, компроміс все ж буде досягнутий. Це потрібно зробити саме зараз, оскільки в травні майбутнього року будуть вибори в Європарламент і бажано, аби цей пакет прийняв поточний депутатський склад. Інакше настільки важлива справа може затягнутися ще на роки. На щастя, французьке головування в ЄС проявляє велику зацікавлено в тому, аби пакет заходів був прийнятий саме в його період – мабуть, президент Франції Николя Саркозі не хоче упустити можливість стати рятівником планети, а тому з подачі Франції справи просуваються успішно.

– А як щодо питань енергозбереження? Чи прописані вони в пакеті?

– Так, це інший також дуже важливий блок заходів, що робляться. Тут ми маємо декілька ключових напрямів, які закріплені в нормативних актах ЄС. Наприклад, директива про нормативи будов, яка передбачає, які стандарти енергозбереження повинні враховуватися при зведенні тих або інших будівель. Я думаю, це хороший досвід і для Білорусі. Це дуже гостре питання, скільки енергії “з’їдає” будинок, завод, ферма. Є дуже багато нормативів відносно теплоізоляції будівель, системи опалювання і так далі.

В даний час Європа прагне удосконалити весь цей комплекс нормативів. Адже величезні потенціали економії енергії дозволяють заробити дуже значимі об’єми засобів. Якщо ви правильно утеплюєте своє житло, якщо ви забезпечуєте його опалювальну систему сонячними батареями, то вже протягом декількох років це принесе вам відчутну грошову надбавку, оскільки вам вже не потрібно буде витрачати купу засобів на те, аби сплатити величезні рахунки за витрату електрики.

– Наскільки активно має намір Євросоюз розвивати спільні проекти по альтернативній енергетиці і енергозберігаючими технологіям з країнами Східної Європи, у тому числі з Білоруссю?

– Є дуже багатий комплекс відповідних проектів ЄС з країнами Середземномор’я. Упевнений, щось схоже розвиватиметься і відносно країн Східної Європи, у тому числі Білорусі.

Євросоюз, звичайно ж, зацікавлений з економічної точки зору в створенні мережі співпраці, аби освоювати нові ринки альтернативної енергії, експортувати і освоювати нові технології. Але є і політичні причини. Адже для всіх вочевидь, наскільки питання енергетики, енергетичного транзиту може використовуватися як інструмент політичного тиску і навіть політична залежність. І я переконаний, що країни – сусіди Росії, у тому числі і Білорусь, багато в чому зацікавлені в розвитку проектів альтернативної енергії, аби здолати залежність від свого могутнього сусіда.

Більш того, система альтернативної енергетики – це до певної міри застава стабілізації всього європейського регіону. Про це ми можемо судити за прикладом того ж середземноморського виміру. Сьогодні ми ведемо мову про створення в Північній Африці гігантської системи поновлюваної енергетики, переважно сонячної. Є ідея створити в Цукрі щось начеб величезного комплексу сонячних батарей, електрики, що дозволяє виробляти великі об’єми. У Марокко, Алжирі і інших країнах планується встановити обширні станції вітряної енергії. Але, звичайно, тут найважче питання, з яким ми стикаємося, – це проблема транспортування енергії, у тому числі до Європи. Потрібна продумана, ефективна і складна інфраструктура.

Упевнений, що аналогічні проекти мають дуже хорошу перспективу і на східному напрямі сусідства. Наприклад, вже зараз можна в порядку експерименту створювати на території Білорусі щось начеб “сонячних містечок“, де енергетичне постачання здійснювалося б виключно від сонячних батарей. Крім того, є перспективи будівництва електростанцій, що працюють на використанні біомаси. Це забезпечувало б стабільну економію засобів локальним господарствам. Таким чином, гроші залишаються в країні, що дозволяє їх інвестувати в перспективні галузі своєї економіки.

В даний час в ЄС активно обговорюється можливість кооперації у сфері альтернативної енергетики з країнами поза Союзом. Наприклад, в Білорусі західноєвропейський капітал може розмістити потужності по виробництву поновлюваних видів енергії (використання біомаси, енергії вітру, сонця і ін.), яка потім поставлялася б в країни Євросоюзу.

На користь ЄС – розвивати обмін знаннями, проводити відповідні консультації, круглі столи, семінари для учених і бізнесменів з країн, що є сусідами з Союзом, аби ділитися досвідом альтернативних енергетичних технологій і енергозбереження. Природно, це вимагає певного фінансування, і я сподіваюся, що ці питання будуть успішно вирішені в найближчій перспективі.

– Останнім часом нерідко звучить критика на адресу виробництва біопалива. Його зв’язали з проблемою вирубки тропічних лісів і навіть з продовольчою кризою…

– Я недавно був в Страсбурзі, де обговорював з парламентарями проблеми впровадження альтернативної енергетики. І звичайно, одним з найгостріших моментів є питання про біопаливо. Ще два роки тому біопаливо здавалося абсолютно безхмарним вирішенням всіх екологічних проблем. Проте тепер картина бачиться реалістичніше, виявився і зворотний бік медалі: для виробництва біопалива в Бразилії і Індонезії вирубують величезні площі унікальних тропічних лісів, складових “легені” нашої планети. Виходить парадокс: виробництво біопалива, покликане понизити парниковий ефект в атмосфері, може цей ефект ще більше посилити, оскільки менше лісів перероблятиме вуглекислий газ в кисень. В результаті положення може виявитися ще гірше, ніж якби ми зовсім не використали біопаливо.

У цьому питанні має бути дуже чітка позиція: якщо ми використовуємо біопаливо, то повинні упевнитися, що воно було вироблене з відповідними заходами відшкодування. Тобто виробництво має бути збалансованим, супроводитися відновленням рослинних плантацій. Таким чином, встановлюються дуже строгі екологічні стандарти. І якщо біопаливна продукція того або іншого виробника їм не відповідає, він стикається з європейським ембарго.

На щастя, сьогодні вже практично всі усвідомлюють, що зчеплення між виробництвом біопалива і стрибком цін на продовольство не існує. Це просто міф, який був успішно розкручений ЗМІ. Жодного реального зв’язку немає. В даний час обсяг виробництва біопалива дуже мізерний, аби робити якийсь істотний вплив на продовольчі ціни.

Звичайно, біопаливо – це зручне рішення для транспортного сектора. У пакеті ми маємо 10-процентну мету для транспорту. Це означає, що 10% енергетичного балансу транспортної сфери повинно забезпечуватися за рахунок саме поновлюваних джерел енергії. Тобто передбачено ширше впровадження не лише автомобілів на біопаливі, але і автомобілів на електричних двигунах (так звана “зелена електрика” – звичайно, атомні двигуни не в рахунок, оскільки цей вигляд енергії не є поновлюваним).

– Будемо реалістами. Наскільки легко сьогодні середній європейській країні втілювати в життя всі ці плани технологічної перебудови, про необхідність якої так багато говориться в ЄС?

– Зараз ми з вами знаходимося у висотній будівлі, яка освітлює і опалюється повністю за рахунок “зеленої” енергії, – енергії від сонячних батарей (і це, відмітьте, в Брюсселі, де сонце вельми рідкий гість) і біомаси. Тобто технічно все можливо: все питання лише у фінансуванні і грамотному використанні технологій.

Наприклад, в Іспанії, згідно законодавства, кожен новий будинок, що будується, має бути обладнаний системою живлення від сонячної енергії. У Верхній Австрії опалювання будинків повністю забезпечується за рахунок використання біомаси і сонячних променів – там вже два роки не будують будинків з газовим опалюванням.

Тут річ не стільки в потенціалі країни, скільки в здатності уряду проявити належну політичну волю. Наприклад, якщо говорити про енергію сонячних променів – погодитеся, кому як не Греції або Італії використовувати її з максимальною вигодою. І проте в цих країнах немає навіть спроб вживання сонячної енергетики, наприклад, для нагрівання води. А на Кіпрі зовсім інша картина – практично у всіх будинках обігрів води йде від енергії сонця. Просто тому, що кіпрські власті свого часу наполягли на такому рішенні – і тепер воно забезпечує колосальну економію засобів.

– Яким з поновлюваних видів енергії сьогодні найбільш популярний?

– В даний час серед поновлюваних джерел енергії (не відносячи до них біопаливо, яке все ж є поновлюваним ресурсом, а не джерелом енергії, – це дещо інше) самим просунутим є використання енергії вітру. Цей сектор найбільш технічно досконалий. По всій Європі ви можете бачити вітряні млини. І всі вони на тому рівні, який дозволяє їм конкурувати на ринку з традиційними джерелами енергії. Особливо тепер, коли ціна на нафту висока (зараз спостерігається пониження, але це ненадовго), поновлювана енергія виявляється на ринках що зажадалася як ніколи.

Інші види також дуже зажадалися, але, на жаль, поки вони досить високовартісними. Проте майбутнє за ними. Нафта, газ, вугілля – все це ринки ресурсів, які так чи інакше виснажуються, що позначатиметься на їх ціні. З іншого боку – поновлювана енергія, де немає ринків ресурсів, а є ринки технологій. А це зовсім інша справа. Адже логіка ринків технологій схожа на ринок комп’ютерів. Пригадаєте, якими були ЕОМ на зорі комп’ютерних технологій – вони займали цілі кімнати, величезні зали. Але пройшло всього декілька десятиліть – і все змінилося, комп’ютерна індустрія стала набагато економічніша.

Таким чином, ринок технологій працює протилежно ринку ресурсів – тобто, чим більше ви виробляєте, тим вигідно це для вас в плані зменшення витрат. Наприклад, пригадаєте, наскільки дорогими були рідкокристалічні екрани років п’ять тому – а тепер мало не кожен може дозволити собі таку покупку. Саме такий сценарій актуальний і в разі технологій поновлюваної енергетики. Нові дослідження дозволяють упроваджувати усе більш ефективні технології, і в результаті собівартість альтернативної енергії здешевлюється. Виключення складає біопаливо. Оскільки це єдиний з видів поновлюваної енергії, який є не лише технологією, але і ресурсом. Таким чином, альтернативна енергія стає все більш і більш дешевою, а традиційна вуглеводнева сировина – навпаки, дорожчає. І одного дня ці цінові лінії перетнуться. І після цієї крапки вже буде не потрібна штучна підтримка з боку держав – попит на альтернативні джерела енергії забезпечуватиметься самими ринковими механізмами.

Країни, які через певні інструменти здійснюють підтримку альтернативної енергетики на своїх ринках, в майбутньому збиратимуть плоди високотехнологічного розвитку економіки, яка тим самим стане набагато більш конкурентноздатною. На жаль, поки не так багато держав, як хотілося б, це усвідомлюють.

Найяскравіший позитивний приклад тут, звичайно, Німеччина. У неї є дуже чітко налагоджена система важелів підтримки альтернативної енергетики. Наприклад, хтось будує для постачання електрикою свого приватного підприємства вітряний млин. І якщо він продаватиме надлишки енергії суспільної мережі, то він отримуватиме додаткову субсидію за кожен проданий кіловат. Таким чином, підприємства зацікавлені в тому, аби вкладати засоби в альтернативну енергетику. У Німеччині, а також в Іспанії і Швеції, ми спостерігаємо дуже активне впровадження поновлюваних джерел енергії в промисловості, сільському господарстві, сфері послуг.

Дуже важливим соціальним чинником є надання нових робочих місць. Лише у одній Німеччині біля 300 тис. робочих місць забезпечуються за рахунок виробництва альтернативних видів енергії. Судіть самі: чи не краще Євросоюзу замість того, щоб, імпортуючи нафту і газ, щорік направляти мільярди євро і доларів в інші країни, вкласти певний об’єм засобів в технологічний розвиток своєї економіки, забезпечивши людей робітниками місцями? Адже не йдеться навіть про те, що державі з бюджету належить витратити мільярди на те, аби профінансувати конкретні проекти альтернативної енергетики. Мова йде проте, аби перш за все забезпечити адекватні механізми регулювання ринку.

Звичайно, в різних країн є різні потенціали розвитку поновлюваної енергетики. Але в тій або іншій формі обширні можливості є у всіх. Якщо країни Середземномор’я виграють в плані сонячної енергії, то в північніших країн є перевага в плані наявності великих об’ємів біомаси. А Великобританія, наприклад, недавно стала дуже активно використовувати енергію прибережного вітру, тому встановлює все більше станцій уздовж морського побережжя. Тому завжди є дуже багатий вибір заходів для будь-якої країни. У нас немає жодних сумнівів, що майбутнє наших економік – за поновлюваною енергією. Все питання лише в тому, наскільки швидкими ми будемо в цьому плані – адже самі знаєте, нас вже “підтискають” такі об’єктивні чинники, як зміна клімату.

Тому є потреба в швидких, рішучих діях в наміченому напрямі.

Володимир Васільков, БЕЛТА