Український великий бізнес починає вкладати гроші в альтернативну енергетику

З кінця минулого літа до теплових, атомних і гідроелектростанцій, що забезпечують енергією Україну, приєдналася і перша в країні сонячна електростанція, побудована в Криму недалеко від Сімферополя. А незабаром будуть запущено ще декілька вітроелектростанцій і проекти по малій гідроенергетиці. Зіткнувшись з новим витком росту цін на енергоресурси, влада замислилася про альтернативну енергетику. Зацікавився цим і бізнес, тим більше що розвивати цей напрям можна на вигідних умовах. Наприклад, Нацагентство по енергоресурсах домовилося зі Всесвітнім банком про довгострокову кредитну лінію в $350 млн. для фінансування енергозбережних проектів, а ЄБРР схвалив виділення $50 млн. на розвиток альтернативної енергетики в Україні.

Перший віце-прем’єр Андрій Клюев прогнозує: якщо зараз доля зеленої енергетики в енергобалансі країни складає приблизно 6%, то до 2015 року вона збільшиться до 20%.

Альтернативні проекти

Розвивати в Україні будуть усі три традиційні альтернативи вігллю і нафті – вітряну, сонячну і водну енергетику.

Причому, щоб нові проекти не позбавляли прибутковості існуючі генерації, багато хто з них будуватиме в регіонах, що страждають від нестачі електроенергії. Наприклад, на південному заході Одеської області, по словах Клюева, планують побудувати сонячну електростанцію, подібну до кримської, потужність якої через два роки мають намір довести до тисячі МВт.

Карпатський регіон, що теж страждає від подібних проблем, хочуть забезпечити за рахунок енергії води. Зараз в уряді розглядають проект розвитку малої гідроенергетики – будівництво у басейнах річок Дністер, Лозина і Сирет 58 невеликих електростанцій, які збільшать енергопотужність регіону на 1,6 тис. МВт. Втім, гідроенергетика розвиватиметься не лише в Карпатах. “Якщо зараз доля працюючих в Україні ГЕС і ГАЕС складає близько 7%, то до 2020 року вона може досягти 12%. В основному за рахунок добудови і розвитку великих проектів – Дністровської, Канівської, Ташлицької і будівництва другої Каховської ГЕС”, – розповідає виконавчий директор асоціації “Укргідроенерго” Олександр Карамушка.

Услід за урядом, що заговорив про альтернативну енергетику, нею зацікавилися і компанії, які можуть або виступити в ролі підрядника, або вкласти в проекти свої гроші. “Окрім Active Solar, що побудувала кримську станцію, на український промисловий ринок планує вийти ряд західних компаній, які зараз займаються оформленням землі і узгодженням проектів”, – повідомила виконавчий директор компанії Fuel Alternative Юлія Березовская.

Вистачає охочих вкладати гроші і у ветрогенерацію. Наприклад, “Конкорд Груп” спільно з німецькою GEO NET Umwelt consulting GmbH в 2011 році збирається ввести в експлуатацію Сиваську ветроелектростанцію потужністю 350 МВт за 456 млн. євро. Подібні плани у компанії “ПланЭко” спільно з Windkraft Nord AG і ДТЕК (частина корпорації “СКМ” Рината Ахметова).

Перешкоди і приманки

Під сонцем. Навіть у північних областях України сонця більше, ніж в Німеччині – лідерові з виробництва такої енергії, вважає Юлія Березовская.

Головна приманка для інвесторів – вигідний тариф. Об’єкти сонячної електроенергетики в Україні сьогодні можуть продавати енергію по 4,68 грн. за КВт/год без ПДВ для станцій, встановлених на даху, і по 5,09 – для станцій на землі. Це близько 45-47 євроцентів за КВт/год. “При тому, що ринок привабливий при тарифі від 28 євроцентів”, – відмічає пані Березовская. Тариф для вітроенергетики – 11,31 євроцента. Таким чином, вкладені у вітроенергетику 2,5 млн. євро, за рахунок яких будуть створені 2 МВт потужності, окупляться за 7-8 років.

Завдяки цьому інвесторів не відлякують і вразливі місця альтернативних генерацій. Наприклад, старі розподільні мережі. “Якщо в Криму можуть побудувати 3,7 тис. МВт вітрогенерації, то підключити до мереж вдасться тільки 2 тисячі”, – розповідає голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков. У карпатському регіоні, за словами Олександра Карамушки, проблемою стануть землевідведення. “Земля уздовж багатьох річок, на яких хочуть будувати гідроелектростанції, може виявитися приватизованою. Такі випадки вже були, і тоді готовий проект просто ніде буде реалізовувати”, – підкреслює експерт.

Проблема і в тому, що більшість регіонів, сприятливих для створення альтернативних потужностей, – Карпати, Миколаївська і Херсонська область, степовий Крим, слабо заселені. Тому, побудовані електростанції потребуватимуть або мереж, по яких енергію стануть постачати в інші області, або в інфраструктурних проектах, які використовуватимуть зроблену енергію.

Втім, як запевняють опитані Фокусом експерти, усі ці проблеми вирішувані. Завдяки сприятливим кліматичним умовам і вигідному “зеленому” тарифу інвестори в Україні не переведуться.

за мат.: Фокус

Схожі записи