“Біологічна активність”
Аби зацікавити компанії в налагодженні випуску альтернативних видів палива і тим самим понизити залежність від імпортних енергоносіїв, законодавці вирішили піти традиційною дорогою – надати податкові пільги. Внесені до чинного законодавства поправки з початку наступного і до 1 січня 2019 р. звільняють від обов’язкових платежів операції по імпорту техніки і устаткування, які будуть використані для реконструкції тих, що існують і будівництва нових підприємств по виробництву біопалива. Без сплати податків також можна буде ввезти комплектуючі для переобладнання технічних і транспортних засобів з вжитку нафтопродуктів на спалювання біологічного пального. Обумовлюючи можливість податкових преференцій, законодавець вирішив догодити всім, у тому числі і вітчизняним машинобудівникам.
Відповідно до нового закону податкові преференції можна буде отримати лише при ввезенні устаткування, що не має українських аналогів. Аби присікти можливі маніпуляції з імпортом, в документі передбачається наступне: якщо з’ясується, що імпортоване обладнання використовується не за призначенням, його власникові доведеться сплатити ввізне мито і ПДВ в повному об’ємі, а також нараховану на цю суму пеню – 120% облікової ставки Нацбанку за період з моменту ввезення устаткування до дня виявлення факту порушення.
Виробники біопалива на десять років (починаючи з 1 січня 2010 р.) звільняються від сплати податку на прибуток, отриманий ними від реалізації пального. Аналогічна пільга передбачена і для підприємств, які виробляють теплову і електричну електроенергію за рахунок спалювання біологічного палива, а також компаній, що спеціалізуються на випуску устаткування для налагодження виробництва біопалива і його вжитку (наприклад, сільськогосподарських машин, енергогенеруючих установок і ін.). Окрім цього, закон обумовлює можливість прискореної амортизації обладнання для випуску і вжитку екологічного пального.
Нарешті, аби підвищити привабливість виробництва біологічних видів моторного палива, на нього встановлений нульовий акциз. Крім того, до 1 січня 2014 р. вводиться нульова ставка акцизного збору на етиловий спирт-сирець, який використовується для виробництва біоетанолу, а також на сам біоетанол. Оскільки цей продукт може застосовуватися також в медицині, парфюмерії, харчовій, хімічній промисловості і т. д., аби не допустити акцизних маніпуляцій, закон вводить механізм податкової розписки. Покупець біоетанолу передає до податкової інспекції авальованный банком вексель (на суму несплаченого акцизного збору при покупці біоетанолу), який вважатиметься погашеним лише після документального підтвердження цільового використання продукту.
За підрахунками Мінфіну, за 10 років податкових пільг, наданих виробникам і споживачам екологічного пального, казна недоотримає 30 млрд грн. Проте, як вважають в уряді, зниження залежності від традиційних видів палива цього коштує. Автори законопроекту сподіваються, що завдяки податковим преференціям випуск біопалива в країні може як мінімум потроїтися.
Ігри лобістів
Згаданий закон проходив через парламент із скрипом (документ був зареєстрований у ВР ще осінню 2007 р.). Багато в чому це пояснюється протидією нафтового лобі. Відсутність повноцінної конкуренції з виробниками біопалива дозволяє вітчизняним торговцям нафтопродуктами отримувати надприбутки. В умовах відсутності пільг біологічне паливо було вигідно випускати в Україні за умови, якщо ціна на нафту складає порядку $80/баррель, тоді як протягом останніх десяти місяців чорне золото купувалося нашими НПЗ по $40- 75/барель.
Явно не без участі лобістів (але вже виробників біопалива) законодавець, зробивши привабливішим налагодження випуску альтернативних видів пального за рахунок податкових пільг, «забув» прописати в законі механізми стримування цін на паливо. Як правило, надаючи пільги по податку на прибуток, держава зобов’язала компанії вкладати заощаджені за рахунок цього засобу в здешевлення продукції, що випускалася. У згаданому документі немає чітко прописаної процедури такого інвестування. Отже можна не сумніватися, що біовиробники скористаються цим для здобуття надприбутків. Аналогічним чином вони поступали раніше, завищена коли ціна на нафту дозволяла їм конкурувати з виробниками світлих нафтопродуктів. Показовий приклад: у серпні 2008 р. (коли барель нафти коштував $115) бензин марки А-95 продавався в Україні по 6,4 грн../л, а пальне Біо-100 (аналог високооктанового нафтопродукту) – по 6,3 грн../л. Хоча собівартість випуску останнього на той момент не перевищувала 4,45 грн../л.
Бізнес для своїх
Окрема увага в документі приділена механізмам контролю над ринком. У законі передбачено створення державного реєстру виробників біопалива. Визначити орган, відповідальний за цей захід, повинен Кабмін. Швидше за все, складанням реєстру займеться Нац-агентство по ефективному використанню енергоресурсів, у веденні якого знаходяться питання розвитку альтернативної енергетики. Наявність такого реєстру дозволить ефективніше відстежувати правомірність користування податковими пільгами. Крім того, виробництво біоетанолу віднесене до видів господарської діяльності, підметом ліцензуванню (до набуття чинності нового закону випускати цей продукт можна було взагалі кустарним способом). В принципі, все це було б сповна вистачає, аби держава змогла контролювати якість і обсяги виробництва біоетанолу. Проте нарівні з цією вимогою в документі окремо обмовляється, що цей продукт, а також добавки до моторних бензинів на його основі зможуть виготовляти підприємства, перелік яких повинен затвердити уряд, що само по собі створює грунт для корупції. Втім, не виключено, що ці положення були прописані ще і для того, щоб захистити від надмірної конкуренції з приватниками державний концерн «Укрспірт», що володіє найбільшими в країні потужностями по виробництву біоетанолу. Це узгоджується і з програмою концерну, по якій до 2011 р. обсяги випуску біоетанолу (за рахунок перепрофілювання спиртзаводов, орієнтованих на переробку меляси) планується наростити з нинішніх 50 тис. до 220 тис. т.
FuelAlternative.com.ua
